Максим Мансуров

МАКСИМ МАНСУРОВ (13.06.1990-24.08.2022)

Максим народився в селі Грабова Львівської області. Навчався у Грабівській, Яблунівській та Побужанській школах. Згодом здобув фах автослюсаря у Ставропігійському вищому професійному училищі міста Львова, працював будівельником. Мав хист до всього, що треба робити своїми руками. Брав участь у Революції Гідності.

З квітня-травня 2014-го року приєднався до лав добровольчого батальйону під керуванням генерала Кульчицького. З грудня 2016-го Максим проходив службу у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. У червні 2017 року отримав травму очей від осколків ворожого «ГРАДу». Після лікування у Максима закінчився контракт, далі вирішив повернутись до цивільного життя у Львові та минулої роботи.

Із початком повномасштабного російського вторгнення захищав Україну у лавах 503-го окремого батальйону морської піхоти "Якщо наступ - то ми!"

.«Максимко, неймовірна людина, не полюбити його було важко. Зі своїм гумором, турботливий, добрий, але до неможливості впертий, бо переспорити його міг, певно, тільки він сам. Був щирим патріотом, казав: «Хто, як не я, заради майбутнього своїх синів воюю». Дуже вдячна тій долі, що нас звела з ним, то було мало часу, зате, то були незабутні роки…», – зазначила дружина Анастасія.

32-річний старший солдат Максим Мансуров, позивний «Львов», загинув поблизу селища Піски на Донеччині 24 серпня 2022 року.

Поховали захисника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.
У Максима залишилися мама, сестра, дружина і двоє дітей.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом президента України №799/2022 від 23.11.2022 старшого солдата Мансурова Максима Максимовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).