В суботу, 26 листопада, разом з українцями в усіх містах та селах нашої держави, за кордоном мешканці Бущини вшановували пам’ять жертв трьох голодоморів в Україні
Перший голодомор 1921-23 років, який забрав з собою 3,5 млн українців, найстрашніший 1932-33 років, тоді померло більше 10 млн людей, та 1946-1947 років, коли Україна втратила ще мільйон своїх громадян.
У Буську захід по вшануванню жертв голодоморів в Україні відбувся біля пам’ятника Скорботи за участю керівництва міської ради, школярів, працівників установ та організацій, містян.
У своєму виступі перед учасниками скорботного віча Буський міський голова Ростислав Сліпець нагадав присутнім про жахливі сторінки геноциду, який свідомо здійснила радянська влада проти українського народу, закликав людей до єдності та завжди пам’ятати про мільйони безневинних людей, які стали жертвами комуністичного терору.
«Сьогодні проти України російський агресор розв’язав війну та знову чинить звірства, намагаючись знищити наш народ, зруйнувати цілі міста та села. Але, завдячуючи кожному українцю, нашим мужнім захисникам ми вистоїмо і переможемо споконвічного ворога.
Вічна пам'ять усім загиблим під час голодоморів і депортацій українцям, усім, хто боровся впродовж віків та тим, хто віддав своє життя на полі бою, захищаючи Українську державу, наше майбутнє у війні з російськими окупантами», - зазначив у своєму виступі очільник нашої громади.
Панахиду за загиблими українцями відслужив настоятель храму ПЦУ Св.Апостолів Петра і Павла, отець-декан Петро Салабай.
Корзину квітів від учасників віча встановили до підніжжя пам’ятника Скорботи Буський міський голова Ростислав Сліпець, його заступник Володимир Зеленюх та секретар міської ради Людмила Рудіон.
Надалі усі учасники скорботного віча о 16.00 год. взяли участь у загальнонаціональній хвилині мовчання та акції «Запали свічку».
Вела захід методист міського народного дому Ірина Калиновська.
Перед початком віча керівництво міської ради разом з о.Петром Салабаєм побували біля колишньої катівні НКВС, де були замордовані десятки наших земляків, помолилися, запалили свічки та поклали квіти до меморіальної плити, на якій викарбувані прізвища і імена закатованих у підвалах цієї будівлі.
