Олександр Ваврін

ОЛЕКСАНДР ВАВРІН (2000-2024)

Ваврін Олександр Зеновійович народився 16 серпня 2000 року в с. Заводське Буського району Львівської області. Навчався в Заводському ЗЗСО І-ІІ ст. до п’ятого класу, а надалі продовжив здобувати повну середню освіту у Буській гімназії імені Євгена Петрушевича при ЛНУ ім. І. Франка, де зарекомендував себе старанним учнем, неодноразово був нагороджений похвальними листами, дуже любив спорт та брав участь у змаганнях.

У 2014 році разом із батьком був учасником Революції Гідності, перебуваючи на Майдані у Києві, де відстоював демократичний європейський вибір та виступав проти свавілля тодішньої влади. Ще тоді в Героя боліло серце за долю Батьківщини. З Києва він привіз сувенір — мініатюрну київську ялинку, прикрашену прапорами і лозунгами.

З 2016 року виступав за місцевий футбольний клуб «СТАНДАРТ», відзначався хорошою грою.

Після закінчення гімназії навчався в ЛНУ ім. І. Франка за спеціальністю «Прикладна фізика та наноматеріали». Закінчив військову кафедру та отримав звання лейтенанта.

Працював експедитором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Алко-Трейдінг», проте й надалі продовжував займатися спортом, брати участь у змаганнях та отримувати нагороди. Його особливо цікавили єдиноборства, зокрема тайський бокс, а також футбол.

Хлопець відзначався доброзичливістю, надзвичайним почуттям справедливості, життєрадісністю, силою волі та внутрішньою міцністю. Любив подорожувати й відпочивати на природі.

23 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу Золочівським РТЦК та СП. Захищав Україну та її територіальну цілісність на Покровському напрямку Донеччини, брав участь у Курській операції у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Збройних Сил України, виконував обов’язки командира взводу — старшого офіцера батареї 1-го мінометного взводу третього єгерського батальйону.

Лейтенант Олександр Ваврін, який загинув 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України поблизу м. Селидове Покровського району Донецької області, вважався зниклим безвісти.

У результаті репатріації тіл (останків) комбатантів, полеглих внаслідок збройної агресії росії проти України, та проведених експертами ДНК-досліджень, нашого земляка було ідентифіковано.

Воїну назавжди 24 роки. У нього залишилися тато, мама, брат, дідусь, бабуся, кохана дівчина, племінник і похресниця.

 27 січня 2026 року в родинному помешканні у с.Заводське відбулося прощання з полеглим захисником.

Поховали воїна 28 січня у м. Львів на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).

 Вічна пам’ять українському воїну, який віддав найдорожче — своє життя — за Україну!