Туристична привабливість

Буська міська територіальна громада з адміністративним центром у м. Буськ (старовинна назва Бужеськ) розташована на північному сході Львівської області та займає стратегічно вигідне географічно-територіальне положення та межує з 13-ма громадами.

Буськ – містечко з типовим середньовічним плануванням та унікально-збереженою системою оборонних фортифікацій Х-ХVІІ століть.

Історичне літочислення міста починається від 1097 року. Перша згадка про місто (староукр. Божьскъ – Бужьскъ) в літописі «Повість минулих літ» датується 1097-1098 роками у «Повісті про Василька Ростиславича». Про місто згадують, як про вже добре укріплений город. Це підтверджують і дані археології, які вказують на те, що оборонні вали Великого городища літописного Бужська споруджено у другій половині X століття.

У ХІІІ столітті добре укріплене місто-фортеця Буськ відіграло роль форпосту на рубежах Волинського, а згодом і Галицько-Волинського князівства. В 1411 р. місто, одним із перших в Галичині, отримало Магдебурське право.

Невід’ємним атрибутом міського самоуправління став герб міста, на якому зображено бузька (лелеку). Народна етимологія пов’язує назву міста з діалектною назвою лелеки (бузьок, бузька), що зображений на міській геральдиці і з образом якого пов’язана легенда про заснування міста (в основі сюжету легенди оповідь про те, як лелека (бузьок), який кружляв у повітрі над густим лісом, начебто допоміг дружині Давида Ігоровича вибратися із боліт на суху горбисту місцевість, де князь звелів спорудити укріплення майбутнього міста).

Окремі дослідники на підставі етимологічно-лінгвістичних аналогій співвідносять назву міста із іменем слов’янського вождя Божа. Коренем своїм це ім’я збігається з племінною назвою бужан.

У 1539-1641 роках на території адміністративного центру сучасної Буської МТГ функціонувала перша папірня, на папері якої надруковано «Острозьку Біблію» (1581р.), «Апостол» Івана Федоровича (Федорова).

На території сучасного Буська виявлено три городища слов’яно-руського часу: так зване «Велике», «Мале» (на території міського парку при злитті річок Західний Буг та Полтви), і «Волянське» (на території передмістя Воляни). Фактично на усій території літописного міста фіксуються залишки житла, знаряддя праці та інші побутові речі, що датуються VIII – XIII століттями.

В останні роки польського панування міщани та шляхта вели непосильну боротьбу за свої права з королівським старостою Йосифом Міром. Очевидно, для цього потрібні були кошти, яких зубожіле місто не мало. Ситуація стала нестерпною 1776 року, коли підприємливий Й. Мір викупив Буське староство в австрійського державного скарбу. В підсумку Буськ утратив привілеї вільного міста, а міщани змушені були відробляти численні повинності й навіть панщину. Від панщини Буськ звільнив імператор Йосиф II, який відвідав Буськ 1780 року, задовольнивши скаргу депутації міщан.

Реформи австрійських монархів-просвітителів, хоча й відродили інститут самоврядування й посприяли деякому пожвавленню економіки та культури, не повернули минулі розквіт і славу. Впродовж XIX – XX століть місто входило до складу Брідсько-Золочівського циркуля й Кам’нко-Струмилівського повіту Австро-угорської імперії та міжвоєнної Польської республіки.

Буськ – рідне місто президента ЗУНР Євгена Петрушевича (1863-1940 рр.), сестер Марії, Даниїли і Ніни Байко – заслужених артистів України, лауреатів Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Тут народився філолог-славіст, мистецтвознавець, професор Львівського університету Іларіон Свенціцький (1876-1956 рр.), доктор богословських наук, єпископ Йосиф Боцян (1879-1926 рр.). Буськ пишається паралімпійським чемпіоном 2016 року у Ріо-де-Жанейро, переможцем та призером міжнародних і всеукраїнських змагань, фехтувальником Антоном Дацком, героїнею Революції Гідності, безстрашною медсестрою Марією Матвіїв.

Серед пам’яток архітектури: церква Св. Парасковеї, церква Св. Онуфрія, церква Св. Миколая, синагога і костел Св. Станіслава, палац графа Бадені.

Впродовж останніх років у Буську споруджено пам’ятник президенту Західноукраїнської Народної Республіки Євгенові Петрушевичу (2008 р.), пам’ятник Скорботи (2007 р.), пам’ятник Тарасові Шевченку (2019 р).

Буськ є одним із засновників та учасників Міжнародної європейської неурядової організації міст, на гербах яких зображений лелека «ESCO».

Серед найстаріших населених пунктів сучасної Буської міської територіальної громади – села Ла́бач, Бра́хівка, Ожи́дів, Переволо́чна, Побужа́ни, Рі́пнів, Соколі́вка, То́порів, Ча́ниж, Чішки, Нови́й Миля́тин.