Василь Мельник

ВАСИЛЬ МЕЛЬНИК (1994 – 2023)

Мельник Василь Богданович народився 12 січня 1994 року в м.Буську. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут закінчив місцеву загальноосвітню школу №2.

Після здобуття середньої освіти, Василь вступив на навчання до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у лютому 2017 року.

Того ж року Василя було призначено на посаду командира танкового взводу. Він мав повагу серед підлеглих військовослужбовців, був для них зразком стійкості, мужності, зразком вольової людини. За час служби в 2017 році був нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть» та нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою «Хрест бойового братства».

За участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, отримав статус учасника АТО.

    Після закінчення служби за контрактом у 2019 році був призначений на посаду заступника військового комісара – начальником відділення комплектування Городоцького РВК.  За час роботи отримав військове звання "капітан".

    Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року був призначений заступником командира загону спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Виконував бойові завдання у різних місцях на лінії зіткнення. У лютому 2023 року воїна було переведено до 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ (в/ч А2582). Після проходження військового навчання у Німеччині був направлений на виконання бойових завдань на Запорізький напрямок, перебував на посаді  командира 2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 80-ї ДШБр.

Під час обстрілу українських позицій противником 22 вересня 2023 року офіцер Василь Мельник загинув біля населеного пункту Мала Токмачка  Запорізької області  від отриманих множинних мінно-вибухових травм, несумісних з життям.

    Поховали  воїна, який з честю, наполегливістю та совістю виконав свій військовий обов’язок перед Батьківщиною, на кладовищі у рідному місті Буську 8 червня 2024 року.

Закінчилася довга дорога Героя-захисника до рідного дому.

Василеві назавжди 29... У нього залишилися батьки та сестри.

Він любив Україну, свою батьківщину, любив життя.

Добрий і веселий, товариський і безкорисливий, щирий і чуйний – таким  він залишиться у пам’яті  рідних, близьких, друзів та бойових побратимів.