Володимир Денисяк

ВОЛОДИМИР ДЕНИСЯК (1989 -2025)

Денисяк Володимир Миколайович народився 11 червня 1989 року в місті Буську. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Буської загальноосвітньої школи № 2 працював у сфері торгівлі у Львові, згодом — у фермерському господарстві «Галич-Урожай» у селі Новосілки.

У січні 2015 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію».

У наступні роки неодноразово проходив військову службу за контрактом у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, брав участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил на території Донецької й Луганської областей, де отримав військове звання «головний сержант».

За мужність, відвагу та сумлінне виконання службових обов’язків під час виконання бойових завдань нагороджений медалями: «Учасник АТО», «За участь в Антитерористичній операції».

З початком повномасштабного вторгнення був призваний на військову службу за мобілізацією Другим відділом Золочівського РТЦК та СП 29 квітня 2022 року та доєднався до свого підрозділу в 24 ОМБр. Захищав Україну, її незалежність і територіальну цілісність на посаді командира відділення зенітного ракетного взводу 3-го механізованого батальйону.

За час служби зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований і професійно підготовлений військовослужбовець, який з честю та гідністю виконував бойові завдання, залишаючись вірним Військовій присязі та Українському народові. Брав участь в обороні Часового Яру, на Горлівському та Бахмутському напрямках.

Під час виконання одного з бойових завдань у районі населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області 11 грудня 2025 року Володимир загинув унаслідок удару FPV-дрона противника по групі забезпечення підрозділу.

У 36-річного Захисника залишилися мати та два брати.
Похований із військовими почестями в селі Новосілки 18 грудня 2025 року.

Володимир був чесною людиною, завжди стояв за правду, був комунікабельним і вмів знаходити спільну мову з кожним. Він був люблячим сином, добрим другом і ніжним, турботливим коханим своєї Олі.

Друзі та побратими пам’ятають його як людину слова, вірного товариша, який завжди прикривав спини побратимів, навіть ризикуючи власним життям. У їхній пам’яті він залишився щирим, веселим, доброзичливим і життєрадісним.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України, який віддав своє життя за свободу й незалежність нашої держави.