Володимир Лавринів

ВОЛОДИМИР ЛАВРИНІВ (1989–2024)

Лавринів Володимир Михайлович народився 4 лютого 1989 року в селі Лісок Буського району Львівської області.

Після завершення 9 класів Новосілківської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів продовжив навчання у Новомилятинській ЗОШ І–ІІІ ступенів, де здобув повну середню освіту. Згодом вступив до Львівського технікуму залізничного транспорту (нині — Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури), де отримав технічну спеціальність механіка-електромонтера з обслуговування, ремонту та експлуатації.

Після навчання тривалий час працював за кордоном.

Володимир захоплювався кресленням, малюванням, будівництвом і ремонтами, любив історію та подорожі до визначних історичних місць. Він був відкритим, щирим, справедливим, товариським, не терпів фальші та підлості. Разом із батьком займався бджільництвом — власноруч виготовляли вулики та створили родинну пасіку.

Зростав справжнім патріотом своєї Батьківщини: вболівав за долю України, цікавився суспільно-політичним життям, захоплювався українською історією та мріяв бачити свою країну сильною, вільною й незалежною.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році добровільно став до лав оборонців. Служив зв’язківцем у складі 76-го окремого полку зв‘язку та радіотехнічного забезпечення ім.В’ячеслава Чорновола. В 2023 році брав участь у бойових діях у складі  35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського (в/ч А0216). У березні 2024 року доєднався до 425-го окремого штурмового полку «Скала» Збройних Сил України, де виконував обов’язки старшого стрільця-оператора.

Брав участь у боях на найскладніших ділянках фронту Донеччини. Саме там, 2 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району, Володимир загинув. Тривалий час вважався зниклим безвісти.

У результаті репатріації тіл полеглих та проведених ДНК-експертиз Володимира Лавриніва було ідентифіковано.

З честю й гідністю до останнього подиху він виконав свій військовий та громадянський обов’язок, залишився вірним присязі й українському народові.

Йому було лише 35 років… У Героя залишилися батьки, сестра та племінники.

Старшого солдата Володимира Лавриніва поховали 24 червня 2025 року на кладовищі в рідному селі Лісок.

Воїн нагороджений державною нагородою — медаллю «Захиснику Вітчизни» за особисту мужність і самовідданість у захисті держави, нагрудним знаком «Ветеран війни», а також відомчою відзнакою «За оборону України».

Вічна пам’ять військовослужбовцю, який віддав найдорожче — своє життя — за Україну та її майбутнє.