Владислав Мартинюк

111

ВЛАДИСЛАВ МАРТИНЮК (1991-2024)

   Мартинюк Владислав Павлович народився 29 липня 1991 року в місті Буську. Повну  загальну середню освіту здобував в міській гімназії імені Євгена Петрушевича, впродовж двох років у селищі Стара Синява на Хмельниччині, згодом продовжив навчання у Буській загальноосвітній школі №1.

   Мав різносторонні захоплення, займався футболом. Після закінчення школи вступив до Рівненського медичного коледжу, який закінчив за спеціальністю «зубний технік».

    Деякий час працював за фахом, далі були різні роботи за кордоном. Після повернення в Україну влаштувався водієм-екскаваторником у компанію «Волдар» (ТОВ «Волдар»), яка займається будівництвом та ремонтом доріг в Україні.

    15 червня 2023 року  Владислава було призвано по мобілізації Другим відділом Золочівського РТЦК і СП.

      Захищав Україну в складі 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, був розвідником-сапером взводу інженерної розвідки  групи інженерного забезпечення.

   Брав участь у боях з російськими окупаційними силами в найгарячіших точках зіткнення з ворогом: біля м.Покровськ на Донеччині, н.п. Кринки на Херсонщині, м.Вовчанськ на Харківщині.

    Як згадує командир Владислава, його бойові побратими, захисник був вмотивованим, відповідальним і хорошим воїном, на якого завжди можна було покластися при виконанні бойових завдань.

    Під час відновлення бойового підрозділу в селищі Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині, охороняючи складські приміщення 28 жовтня 2024 року Владислав загинув внаслідок вогнепального поранення.

    У 33-річного воїна, який з честю виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, залишилися батьки та бабуся зі Старої Синяви.

     Поховали Владислава Мартинюка 8 листопада 2024 року на міському кладовищі у рідному Буську поряд з іншими полеглими на війні захисниками.

     Вічна пам'ять українському оборонцю, який віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність держави.