Іван Дмитраш

1

ІВАН ДМИТРАШ (1989-2025)

Дмитраш Іван Миколайович народився 30 грудня 1989 року у селі Петричі Буського (нині — Золочівського) району Львівської області. Саме тут пройшли його дитинство та юність, тут навчався у місцевій загальноосвітній школі І–ІІ ст. до 9 класу, а середню освіту здобув в Скварявському ЗЗСО І–ІІІ ступенів.

Досягнувши повноліття, був призваний на строкову військову службу, яку проходив у місті Полтава.

Коли росія вперше вторглася на українську землю, Іван не залишився осторонь — впродовж року, починаючи з 31 липня 2014 року, захищав державу від ворожої агресії на Луганщині як зв’язківець у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України.

Після одруження Іван разом із сім’єю проживав у селі Ожидів, працював у приватному підприємстві «Тайфун Плюс».

З початком повномасштабного вторгнення солдат знову став до строю. 16 лютого 2023 року його було призвано на військову службу під час загальної мобілізації Золочівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Перед відправленням у бойовий підрозділ воїн пройшов вишкіл у Латвійській Республіці, де здобував новітні знання і практичні навички для ефективної боротьби з ворогом.

Після повернення до України Іван увійшов до складу відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону 5-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України, де самовіддано виконував обов’язки дешифрувальника розвідувальних матеріалів, отриманих із безпілотників.

22 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області, ворожий ударний безпілотник влучив у позицію підрозділу, внаслідок чого життя воїна трагічно обірвалося...

До останнього подиху Іван залишався вірним Військовій присязі, боронив країну, її волю, незалежність і територіальну цілісність, аби його сім’я, усі українські родини мали майбутнє та жили під мирним небом України.

3 травня 2025 року захисника з почестями поховали на кладовищі в селі Ожидів — поруч з іншими Героями, мешканцями села, які віддали своє життя за Україну.

Йому назавжди 35 років…

У Героя залишилися мати, сестра, дружина та троє дітей.

Вічна пам’ять і слава воїну, який з честю та гідністю виконав свій обов’язок перед Українським народом.