Роман Мельник

РОМАН МЕЛЬНИК (1987-2023)

Мельник Роман Васильович народився 16 вересня 1987 року в селі Топорів. Тут минули його дитинство і шкільні роки.

У юному віці він втратив батька. Мати часто виїжджала на заробітки до Польщі, тому хлопець багато часу проводив із дідусем і бабусею, які мешкали в сусідньому селі Чаниж.

Після закінчення Топорівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів та здобуття повної середньої освіти Роман вступив до Львівського регіонального інституту державного управління при Президентові України, де отримав базову вищу освіту  за напрямком підготовки «Економіка і підприємництво» та здобув кваліфікацію бакалавра з економіки і підприємництва, а наступного 2010 року  - повну вищу освіту за спеціальністю «Управління проєктами» та кваліфікацію магістра.

Рідні та друзі згадують його життя як коротке, але гідне — без перебільшення, присвячене Україні:

«Хоробрий воїн, учасник Революції Гідності, АТО/ООС, російсько-української війни, артилерист, розвідник, боєць “Правого сектору”, старший лейтенант із позивним “Еней”.

У 2013 році був одним із перших, хто приєднався до Революції Гідності, відстоюючи право українців жити у вільній, демократичній та європейській державі. У лютому 2014 року, під час кривавих подій на Інститутській у Києві, зазнав поранення. Але навіть це не зупинило його — навпаки, зміцнило його рішучість.

З початком АТО вступив до лав Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом продовжив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Коли ситуація на фронті тимчасово стабілізувалася, Роман обрав подальшу службу у військовому комісаріаті Львова, де здобув офіцерське звання.

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році він знову повернувся на фронт, вступивши до 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького, у складі якої захищав Україну.

Незадовго до відправлення в зону бойових дій одружився.

Завжди усміхнений і безстрашний, навіть у найважчих обставинах, він заспокоював побратимів піснею з улюбленого фільму «Пропала грамота»:

«…Нам поможе Святий Юрій, ще й Пречиста Мати,

лихо звоювати!

Ой чи пан, чи пропав – двічі не вмирати,

гей, нумо, хлопці, до зброї!»

Його улюблений вислів — «Ще не було так погано, щоб не могло бути гірше» — звучав жартома, але глибоко відображав його здатність зберігати силу духу навіть у найтяжчі моменти.

Відеодзвінки з фронту, де Роман з усмішкою розповідав про чергову страву, яку приготували воїни в окопних умовах, дарували тепло й надію тим, хто чекав на нього в мирному тилу. Він ніколи не скаржився на труднощі чи командування, бо свідомо й з честю виконував свою місію.

У постійній боротьбі за українську незалежність Роман не встиг побудувати дім чи виховати дітей… Але всі, хто його знав, без вагань скажуть: гасло «Україна — понад усе», яке він часто повторював, не було порожніми словами — це було його життєве кредо.

Ми впевнені: там, серед небесного воїнства, поруч із архістратигом Михаїлом, для нього вже приготували почесне місце.

Старший лейтенант Роман Мельник загинув 22 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області. Більше двох років вважався зниклим безвісти.

У результаті репатріації тіл українських захисників, полеглих внаслідок збройної агресії росії, та проведених ДНК-досліджень, Романа Мельника було ідентифіковано.

Похований на меморіальному комплексі «Пантеон Героїв» у Буську поряд з іншими полеглими воїнами 26 липня 2025 року.

Роману було лише 35 років... У нього залишилися мати Олександра, дружина Марта, брати Святослав і Андрій, бабуся Текля.

Нехай добрий і світлий спомин про Романа буде сильнішим за смерть. Він назавжди залишиться з нами — у серцях, у молитвах, у вільній Україні, яку він так любив і за яку віддав своє життя.