Василь Боднар

ВАСИЛЬ БОДНАР (1968–2024)

   Василь Михайлович Боднар народився 12 січня 1968 року в селі Заводське в сім’ї, яка зазнала комуністичного терору, репресій і заслання до Сибіру.

    Навчався у місцевій загальноосвітній школі в селі Заводське, згодом — у селі Топорів. Після закінчення вступив до професійно-технічного училища у Львові, де здобув професії монтажника та автослюсаря.

   У 1998 році Василь одружився. Працював водієм у рідному селі на місцевій птахофабриці, а згодом — водієм-далекобійником, виконуючи далекі рейси за кордон.

  З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь добровольцем пішов захищати країну і вже 2 березня 2022 року приєднався до 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені митрополита Андрея Шептицького, де служив на посаді водія роти вогневої підтримки 64-го батальйону.

   За два з половиною роки війни у складі свого підрозділу брав участь у бойових діях на території Луганської, Донецької, Харківської та Сумської областей, а також у Курській області росії.

   03 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курщини захисник отримав важке поранення.
Три місяці лікувався у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, проте поранення та виснаження війною далися взнаки — врятувати його життя лікарям не вдалося.

   12 грудня 2024 року серце Василя Боднара зупинилося.

   Дружина  втратила чоловіка, а двоє синів – батька.

   Поховали Героя 15 грудня 2024 року на кладовищі у селі Гаївське.

  У пам’яті людей Василь назавжди залишиться доброю та щирою людиною, патріотом, турботливим батьком для дітей.

   Він умів радіти життю й не раз казав: «Ніколи не шкодую, а горджуся, що можу боронити свою рідну землю, свою країну. І якби важко мені не було — ніколи не буде соромно. Адже стояти за правду, за свободу, за майбутнє своїх дітей — це найважливіше, що може зробити людина для свого народу».

       Вічна пам'ять Герою, який віддав своє життя за Україну.