Ігор Васильків
ІГОР ВАСИЛЬКІВ (1988 - 2024)
Васильків Ігор Іванович народився 16 липня 1988 року в місті Буську Львівської області.
Тут пройшло його дитинство та юність, тут здобув повну середню освіту в Буському ЗЗСО №2.
Після навчання у Львівській філії Європейського університету, працював на будівництві та на різних роботах за кордоном.
У листопаді 2014 року Ігор одружився зі своєю коханою дівчиною Христиною. В них народилися дві доньки — Софія та Анна-Марія.
Молодий чоловік був добрим та турботливим батьком для своїх дітей і люблячим чоловіком для дружини, дбав за свою сім'ю.
Ігор пишався та хотів бути схожим на своїх дідуся та бабусю, які в період Другої світової війни були у лавах Української Повстанської Армії. Вони розповідали йому про свою боротьбу за Україну, про те, як були вивезені за участь в УПА, комуністичним режимом у заслання до Магадану. Слухаючи їх розповіді, Ігор захоплювався їх сміливістю та жертовністю.
24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ в Україну, тому, не вагаючись, став на захист країни.
11 березня 2022 року Ігор уже був у м. Суми, де приєднався до лав прикордонників, де проходив службу інспектором — кулеметником. 1 листопада 2022 року, перебуваючи в прикордонному наряді, на посту спостереження «Бокал» ВСП «Велика Писарівка», потрапив під мінометний обстріл з території Росії, внаслідок якого отримав контузію та забій гомілково-ступневого суглобу. Після лікування брав участь у боях на Харківщині, згодом повернувся на Сумщину.
17 травня 2024 року під час бойового зіткнення з ворогом біля н.п. Голубівка Сумської області захисник отримав кульове поранення в ногу. Лікування проходив вдома, куди прибув 1 червня.
3 червня 2024 року, на жаль, серце Ігоря зупинилося.
Воїна поховали 7 червня на міському кладовищі Буська поряд з іншими українськими захисниками, які віддали своє життя за мирну та квітучу Україну.
Ігорю назавжди — 35. У нього залишилися батьки, брат, дружина та дві донечки.