Тарас Дубас

ТАРАС ДУБАС (1993-2024)

Дубас Тарас Володимирович народився 28 вересня 1993 року у селі Брахівка Львівської області.

Після закінчення початкової школи у рідному селі, продовжив навчання у загальноосвітній школі с.Соколівка. Надалі здобував освіту в Олеському професійному ліцеї, який закінчив у 2012 році, отримавши спеціальність “Муляр, штукатур, столяр”.

Після закінчення ліцею  у вересні 2012 році вступив на навчання у Технологічний  коледж державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет  України» на спеціальність «Оброблення деревини», де здобув кваліфікацію молодший спеціаліст.

З вересня 2014 року по березень 2016 року працював на посаді дорожнього робітника у представництві ДП «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕТ ШИРКЕТІ».

У 2016 році працював за кордоном у Чехії будівельником.

Повернувшись додому з-за кордону, у 2020 році Тарас влаштувався на роботу помічником оператора устаткування з перероблення деревини ПП «Тайфун-Плюс».

Після початку повномасштабної агресії росії 28 липня 2022 року Тараса Дубаса  було мобілізовано Золочівським РТЦК і СП Львівської області та зараховано до особового складу 355-го навчального механізованого полку (в/ч А3211) у с.Старичі.  

У січні 2023 року воїна було переведено на посаду інструктора навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти навчального механізованого батальйону.

Під час виконання бойового завдання біля н.п. Кліщіївка Тарас отримав контузію, після якої пройшов лікування та повернувся до виконання своїх обов’язків інструктора, отримавши військове звання «сержант».

У травні військовослужбовця було переведено в 67-у окрему механізовану бригаду Збройних Сил України, де Тарас захищав Україну, виконуючи обов’язки навідника 3-го механізованого батальйону.

Пройшовши вишкіл у Великій Британії, захисник мужньо боронив державу на Бахмутському напрямку, перебуваючи в найгарячіших точках.

У цей же час був направлений на виконання бойових завдань в населеному пункті Кліщіївка Донецької області, де отримав контузію та був направлений на подальше лікування.

Після цього повернувся до виконання службових обов’язків інструктора та отримав звання сержанта.

Під час виконання одного з бойових завдань із захисту територіальної цілісності України біля населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області 2 червня 2024 року Тарас загинув.

Поховали воїна, який з честю виконав свій військовий обов’язок перед Батьківщиною, на кладовищі у рідному с.Брахівка 5 червня 2024 року.

Тарасу навіки 30… У нього залишилися батьки, сестра, наречена.

Він любив рідну землю, свою країну, вірив у її мирне і світле майбутнє і робив вже залежне від себе, щоб звільнити її від окупантів.

Веселий і життєрадісний, дружний, готовий прийти усім на допомогу без жодної користі для себе, душа компанії – таким його пам’ятають рідні та друзі, побратими і посестри, з якими служив і пліч-о-пліч боронив нашу країну.

Він любив рідну землю і робив все від себе можливе для її мирного і світлого майбутнього.

Тарас нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».