В Буську громада вшанувала жертв депортації з етнічних українських земель у 1944-1951 рр.
Щорічно у першій декаді червня мешканці Буська приходять до пам’ятника Скорботи, аби віддати данину шани українцям, які постраждали у 1944-1951 рр. під час депортації з етнічних українських земель, які зараз перебувають у складі Польщі (Лемківщина, Холмщина, Любачівщина, Південне Підляшшя, Надсяння, Західна Бойківщина).
Чимало з цих людей було вбито, знищено цілими селами, інші змушені були під страхом смерті покинути свої домівки, майно та шукати нове місце для проживання.
В Буську, як і в інших містах і селах заходу України, досі живі свідки цих трагічних подій, тут живуть наступні покоління переселенців, які з розповідей своїх батьків, родичів знають, що відбувалося у цей жахливий період історії, коли понад 700 000 українців позбавили домівок і права жити на рідній землі.
Панахиду біля пам’ятника Скорботи відслужив настоятель Храму Св.Ап. Петра і Павла, отець-декан ПЦУ Петро Салабай, згадав поіменно усіх невинно вбитих українців із сіл: Плазів, Гораєць, Жуків, Костево, Люблинець Новий, Люблинець Старий, інших сіл Закерзоння, загиблих на теренах Любачівщини у 1939-1945 роках, вбитих та замордованих учасників УПА та ОУН.
Нагадаємо, що пам’ятник Скорботи у Буську було відкрито та освячено 28 листопада 2009 року в пам’ять про жертв голодоморів, депортованих та репресованих родин, синам та донькам Української держави, які віддали своє життя за її незалежність. На пам’ятнику є напис: «Вас вирвали із рідного гнізда та з серця Україну – не зуміли…».
