РИЗОМАНІЯ – одна з шкідливих хвороб цукрового буряка
Ризоманія являється одна із найнебезпечніших хвороб у регіонах вирощування цукрових буряків. Збудник викликає метаболічні зміни у рослині, що призводить до зниження якості та врожайності коренеплодів. Через підвищену шкідливість і ймовірні високі економічні збитки, хворобу вважають карантинною.
У 1997 році хворобу вперше виявили в Україні вчені Інституту цукрових буряків УААН у кількох західних і центральних областях.
У наслідок численних обстежень і досліджень спільно з фахівцями Державної служби з карантину рослин України з виявлення ризоманії в усіх регіонах бурякосіяння України збудника хвороби було внесено до «Переліку шкідників, хвороб рослин і бур’янів, які мають карантинне значення в Україні»
Збудник ризоманії – вірус некротичного пожовтіння жилок буряків Beet necrotic yellow vein virus (ВNYVV). Вірус уражує всі культурні форми буряків (Beta vulgaris): цукрового, кормового та столового. Також уражує шпинат (Spinacia oleracea) і бур’яни родин Chenopodiaceae й Caryophyllaceae, такі як лутига широка, лобода гібридна, щириця звичайна тощо.
У заражених вірусом рослинах відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюються ріст, розвиток і процеси накопичення цукру, порушується функціонування провідної системи, що призводить до зменшення вмісту води та сухих речовин у коренеплодах, загального та альфа-амінного азоту, а кількість натрію, калію, кальцію зростає порівняно зі здоровими коренеплодами. Уражені коренеплоди стають дерев’янистими, часто загнивають у хвостовій частині. Через ці зміни погіршуються їхні технологічні якості і знижується вихід цукру з сировини.
Значне ураження рослин ризоманією призводить до зниження врожайності на 50% і більше, водночас цукристість коренеплодів зменшується з 16–18 до 10 відсотків.
У польових умовах на посівах буряків хвороба проявляється зазвичай вогнищами. Бадилля (листки, черешки) хворих рослин стають блідо-зеленого чи жовтого кольору.
Найхарактерніші ознаки ризоманії проявляються на коренеплодах. Особливо чітко діагностують хворобу під час збирання врожаю. Рослини буряків, уражені вірусом, відстають у рості, мають вигляд в’ялих. Їхні коренеплоди маленькі, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою бічних корінців (ризоїдів). спостерігають ближче до Цей симптом відомий як «бородатість» коренеплодів, хоча він і не є характерним, бо така ознака може бути пов’язана і з пошкодженням буряку нематодами або сухою фузаріозною гниллю. Характерним симптомом ризоманії є наявність у хвостовій частині головного кореня уражених судинних пучків блідо-жовтого або коричневого кольору, які видно на поперечному розрізі коренеплоду.
Поширення ВNYVV практично неможливе без ґрунтового гриба – Polymyxa betae, що є переносником цього вірусу. Ураження самим лише грибом для цукрового буряка нешкідливе, але якщо він стає носієм вірусу, то таке ураження викликає ризоманію. Впродовж вегетації у кореневій системі одного коренеплоду утворюється до 10 млн цист P. betae, в середині яких вірус ризоманії зберігається до 30 років. Це робить такі заходи, як сівозміна та застосування хімічних препаратів, малоефективними.
Джеоелом поширення хвороби є уражені коренеплоди буряків, інфікований ґрунт на овочах, вирощених на заражених полях, Вирішальним фактором у поширенні ризоманії є рух сільськогосподарських машин. Це головний спосіб поширення хвороби в межах одного господарства, а також між господарствами (особливо під час збирання врожаю). Миття техніки, яка курсує між полями, або навіть господарствами, забирає багато часу і не є загальною умовою для господарств, де не підтверджена наявність ризоманії. Однак на інфікованих полях можна виростити 2-–3 врожаї цукрових буряків до того, як з’являться видимі симптоми хвороби. За цей час збудник хвороби може поширюватися з ґрунтом, що перебуває на транспортних засобах. Також сприяє поширенню хвороби з ґрунтом і вирощування на заражених ділянках інших коренеплодів: картоплі, моркви, пастернаку, адже частинки інфікованого гриба можуть залишатися в ґрунті до 30 років і поширюватися на інші території з транспортними засобами та тарою.
Заходи контролю вельми ускладнені тим, що збудник хвороби може протягом тривалого часу зберігатися в спорах гриба-переносника, не втрачаючи своїх патогенних властивостей. Тому беззмінне вирощування або часте повернення буряків на попереднє місце призводить до накопичення інфекції в ґрунті.
Землі, заражені вірусом ризоманії, потрібно виводити із сівозміни, розробляти та впроваджувати багатопільної сівозміну з поверненням буряків на попереднє місце не раніше ніж через 12–15 років.
Єдиним ефективним методом захисту на зараженій території, що дає змогу обмежити подальше поширення ризоманії, є використання стійких сортів і гібридів. Тому основну увагу в боротьбі з цим захворюванням приділяють селекційно-генетичним методам.
Фітосанітарні заходи: Забороняється ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання. Карантинне інспектування, фітосанітарна експертиза завезеного імпортного матеріалу. З метою своєчасного виявлення захворювання проводять обстеження полів буряку влітку та восени. При виявленні вогнища захворювання, запроваджується карантинний режим. Дотримання сівозміни, ротація, чистий пар. Внесення органічних добрив, глибока оранка, знищення рослинних решток та бур'янів, вирощування стійких і толерантних сортів. Просторова ізоляція насінницьких насаджень від виробничих не менше 1км.
Головний спеціаліст Г. Бугай
